Україна прийняла перший Закон „Про біженців” у 1993 р. і почала виконувати його у 1996 р. У червні 2001 року було ухвалено новий Закон „Про біженців”, який у багатьох аспектах значно досконаліший за попередній. Водночас ним було запроваджено низку нових обмежень, зокрема щодо терміну подання звернення про статус біженця. Вони не відповідають міжнародним нормам та практиці. Пов’язані з імплементацією закону структурні реформи також призвели до призупинення усіх процедур надання притулку до осені 2002 року.

У січні 2002 року Україна приєдналася до Конвенції 1951 року та Протоколу 1967 року без будь-яких застережень. Таким чином, вона стала 143 державою-учасницею Конвенції про статус біженців.

Першим важливим кроком у збільшенні державної підтримки біженцям стало ухвалення у лютому 2004 року Кабінетом Міністрів плану дій щодо сприяння адаптації біженців в Україні. Планом передбачені різноманітні законодавчі поправки та дії із створення середовища, сприятливого для інтеграції біженців

В травні 2005 року Верховна Рада України внесла змiни до Закону України „Про бiженцiв”, вилучивши положення щодо обмеження терміну подання звернення про статус біженця.